Резильєнтність або як «не розсипатись» під час війни?

Для мене поняття resilience існує вже достатньо давно – я користуюсь варіантом перекладу «життєздатність», оскільки він дуже добре пояснює сутність поняття. 

д
ля мене життєздатність – це здатність будь-якого організму, системи, людини чи групи людей зберігати свої якості та бути ефективними і продовжувати розвиватись попри будь-які негативні події, а також здатність швидко відновлюватись після таких подій.

Життєздатність в класичній трактовці має чотири види – ментальна, емоційна, фізична та соціальна.

Складовими життєздатності за Гінзбургом є 7С – competence (вміння ефективно справлятись з будь-якими ситуаціями, довіряти своїм судженням та відповідально приймати рішення), confidence (впевненість у власних силах), connection (наявність тісних зв’язків з родиною, друзями, спільнотою – що дає відчуття безпеки і приналежності), character (фундаментальне розуміння того, що є добре, і що є погано – для відповідального прийняття рішень та відчуття власної цінності як члена суспільства), contribution (наявність власної місії та високої життєвої мети – для здатності робити внесок у добробут і розвиток суспільства), coping (уміння ефективно справлятись із стресом) та control (розвиток і розуміння своєї особистої внутрішньої системи контролю для управління подіями у власному житті).

Важливо пам’ятати, що основи життєздатності закладаються з дитинства. Для батьків, в тому числі, і майбутніх, зазначу, що два головних чинники, які впливають на розвиток життєздатності людини з дитинства – це безумовна любов до дитини та встановлення і підтримання високих очікувань від дитини. Ми моделюємо життєздатність власною поведінкою, базуючись на власних сильних сторонах та опорах, що ми маємо в нашому оточенні – незалежно від віку.

Оскільки життєздатність якраз і передбачає уміння впоратись з такими подіями незалежно від обставин, її наявність – це запорука існування в умовах сьогодення (і не тільки в Україні).

Якщо розкласти поняття на складові, то:

• Психологічна життездатність дає ментальну силу і здатність розробляти стратегії виживання, залишатися спокійним та фокусуватись під час кризи, а також рухатись вперед без довготривалих негативних психологічних наслідків (тривожності, дистресу)
• Емоційна життєздатність допомагає усвідомлювати власні емоції та їх причини, а також слідувати стратегії «реалістичного оптимізму» навіть у стані кризи, проактивно використовувати внутрішні та зовнішні ресурси, щоб впоратися з кризою, а також керувати своєю реакцією на зовнішні стресові фактори та своїми емоціями у здоровий, позитивний спосіб
• Фізична життєздатність дає витривалість тіла та його здатність ефективно адаптуватись до змін і швидко відновлюватись після хвороби, нещасного випадку або надмірних фізичних навантажень
• Соціальна життєздатність передбачає здатність груп людей спільно долати будь-які труднощі - як то стихійне лихо, війна, терористичний акт, економічна криза та інше.

Чому важливо розвивати резильєнтність?

Життєздатність – це базова навичка, необхідна нам як для виживання, так і для збереження здатності рухатись вперед попри все. В той же час, життєздатність – це не щось стале – ми її вибудовуємо впродовж усього життя.

Загалом, згідно з глобальним дослідженням (International Journal of Environmental Research and Public Health, May 2022), люди з високим рівнем життєздатності краще себе почувають у житті та мають вищі показники задоволеності життям – тому, вважаю, варто над цим працювати постійно.

Є вправи чи практики які допомагають розвинути свою резильєнтність?

Гарні новини як раз полягають в тому, що життєздатності можна навчитися. Важливо пам’ятати, що навчитися життєздатності не дорівнює навчитися «переносити всі негаразди з посмішкою», чи просто «змиритися» або «уникати перешкод та чинити опір змінам».

Навчання навичкам життєздатності – це (довго)тривалий процес, який, на мою думку, ніколи не закінчується. Навіть якщо ми вже достатньо життєстійкі – ми завжди можемо стати більш стійкими і витривалими в усіх сенсах цих слів. Є чимало практик, що допомагають будувати життєстійкість, я тут згадаю декілька з них:

1. Самоусвідомленість – розуміння того, як саме ми типово відповідаємо на стрес чи негативні події, а також виокремлення своїх сильних сторін і зон для розвитку
2. Саморегуляція – вміння фокусуватись в умовах стресу та негативних подій за допомогою технік зниження стресу (наприклад, дихальні практики, практики керованих образів, практики зосередженості, тощо)
3. Розвиток навичок долати кризу (ведення щоденника, рефрейминг власних думок, фізичні вправи, прогулянки, соціалізація, гігієна сну, творчість, тощо)
4. Розвиток оптимістичного світогляду через фокусування на тому, що нам під силу та пошук дрібних кроків до вирішення питання
5. Розширення і зміцнення соціальних зв’язків.

Важливо пам’ятати, що життєздатність – це не постійний стан. Ми можемо бути стійкими до одних стрессорів, і абсолютно не готові долати інші. Саме тому зміцнення життєстійкості – це просто шлях, по якому ми рухаємось постійно протягом життя.

Є таке поняття в психології як саморефлексія, та чи розвиток резильєнтності це наша особиста відповідальність?

На мою думку – розвиток життєздатності як у себе, так і у свого оточення (дітей, близьких, друзів, колег, спільноти) – це виключно наша особиста відповідальність, що має базуватися на таких п’яти принципах:

• Вдячність
• Вміння співчувати
• Прийняття (себе, інших, обставин)
• Пошук сенсу
• Вміння прощати

Які поради можна дати керівникам для збереження стійкості команд?

Я вважаю, що для збереження стійкості команди лідер, перш за все, має дбати про власну життєстійкість і слугувати надійною рольовою моделлю для команди, бо лідер без ресурсу не зможе вести за собою, надихати, давати команді енергію, необхідну для спільного руху вперед. Звичайно, лідерові варто розуміти і гарно знати, що відбувається з рівнем життєстійкості (в тому числі, в розрізі всіх складових) кожного з членів команди, і допомагати з розвитком тих компонентів, що потребують уваги. Лідери першими мають застосовувати вищезазначені 5 принципів, на яких будується життєстійкість – це допоможе побудувати культуру довіри та відповідальності в команді.