7 хвилин читання 24 трав. 2019
ey-unboxing-purchase-online-shopping

Як юридичні виклики змінюють ринок e-commerce в Україні

Автор Богдан Мальнєв

Партнер, юридична практика, EY в Україні

Досвідчений юрист. Понад 8 років надає послуги міжнародним та українським клієнтам і спеціалізується на угодах M&A та реструктуризації.

7 хвилин читання 24 трав. 2019

Ринок електронної комерції в Україні відновлюється після кризи, про що свідчить останній сезон свят, який став рекордним для онлайн-рітейлерів.

Однією з ключових причин такого зростання є постійне розширення онлайн-маркетплейсів. Серед них провідними залишаються Olx, Prom та Bigl, проте традиційний лідер електронної комерції Rozetka додає та активно розвиває маркетплейс-функціонал на своїй онлайн-платформі.

Маркетплейси: юридичний вимір

На відміну від традиційного онлайн-магазину маркетплейс надає можливість користувачам купувати товари в різних продавців через єдиний інтерфейс, при цьому сама інтернет-платформа виступає лише посередником.

Основна правова база

Маркетплейс перетворює звичайні відносини між продавцем і покупцем у «трикутник», в якому з'являється третя сторона — платформа. Через це функції, які традиційно належали виключно магазину, тепер розділені між маркетплейсом і продавцем.

Існують різні моделі, проте кожну з них необхідно пристосувати до нормативно-правових умов в Україні, що ускладнює роботу учасникам ринку та їхнім юристам. До прикладу, маркетплейс може або не може:

  • нести відповідальність за виконання замовлень, зберігання та доставку продукції
  • бути посередником у процесі обробки платежів
  • надавати покупцю гарантію на відшкодування грошових коштів
  • забезпечити роботу кол-центру та підтримку продуктів тощо.

Такі функції, як доставка товару або юридичне оформлення продажу продукції, належать продавцю, тому необхідно чітко розмежовувати юридичні та практичні повноваження між продавцем та маркетплейсом. Особа продавця повинна бути зазначена під час замовлення, інакше покупець може мати юридичні претензії до маркетплейсу, який може здатися продавцем продукції. Якщо приділити цій проблемі недостатньо уваги, маркетплейс наражається на ризики та може понести юридичну відповідальність замість продавця.

Існують різні моделі, проте кожну з них необхідно пристосувати до нормативно-правових умов в Україні, що ускладнює роботу учасникам ринку та їх юристам.
Богдан Мальнєв
Старший менеджер юридичної практики

Принципово важливо, що для покупців маркетплейс здається їхнім контрагентом, тобто місцем, де вони здійснюють покупку. Це означає, що принаймні з точки зору репутації маркетплейс буде відповідальним за весь досвід клієнтів. Тому онлайн-платформа повинна мати ефективні інструменти перевірки та засоби контролю постачальників, щоб виключити недобросовісних продавців. Правила поведінки повинні чітко визначатись в договорі між маркетплейсом і продавцем та залишати за платформою право вжити заходи для боротьби з будь-якими правопорушниками.

Відносини між постачальниками та платформою

Коли маркетплейс налаштований, потрібно визначити структуру відносин між продавцем і платформою. Можливі різні варіанти, які не виключають застосування одне одного, а інколи навіть взаємодоповнюються:

  • Маркетплейс надає постачальнику послуги доступу до ІТ-платформи, а також обробки / здійснення платежів (якщо маркетплейс може це забезпечити);
  • Маркетплейс ліцензує інтелектуальну власність (наприклад, торговельні марки, веб-сайт тощо) постачальнику;
  • Маркетплейс виступає в ролі агента чи комісіонера.

Кожен із цих варіантів має певні переваги, проте кожна платформа має обрати той, що максимально відповідатиме її цілям. Найбільш високий ризик судових розглядів між платформою та покупцями виникає, коли маркетплейс виконує роль агента або комісіонера. Окрім цього, така модель є найменш ефективною з точки зору оподаткування.

Обробка оплати

Українські маркетплейси не беруть участь в обробці оплати замовлень. Зазвичай ця функція покладена на стороннього постачальника.

Більшість глобальних маркетплейсів виступають посередниками для своїх клієнтів. Наприклад, вони гарантують виконання зобов'язань продавцем (зазвичай продавець отримує кошти лише після доставки товару).

Однак реалізувати такий підхід в Україні було б проблематично. Відповідно до законодавства України, діяльність платіжного посередника вважається фінансовою послугою та може здійснюватися лише фінансовою установою. Для маркетплейсів це непрактично. Щоб вони могли надавати такі послуги, їм потрібне відповідне правове структурування.

Юридичні проблеми ринку електронної комерції України

Електронна комерція регулюється Цивільним кодексом України, а також низкою нормативно-правових актів (зокрема, Законом про захист прав споживачів). У 2015 році було також прийнято спеціальний Закон про електронну комерцію, який мав на меті встановити законодавчу базу для електронної комерції, та врегулювати виконання онлайн-угод між постачальниками та замовниками.

Попри це існує низка проблем у нормативно-правовому забезпеченні.

Використання фіскальних кас і касові збори

У 2017 році відбулися зміни в законодавстві, які зробили використання фіскальних кас обов'язковим для більшості торговельних операцій. Винятків небагато. Індивідуальні підприємці, які є платниками єдиного податку другої та третьої груп, можуть не використовувати фіскальні каси, поки їхні щорічні доходи не перевищують 1 млн грн або якщо вони не продають технічно складні побутові продукти.

Положення про використання фіскальних кас ще недостатньо пристосовані до умов сучасної електронної комерції. Зокрема, незрозуміло, в який момент має бути надрукований фіскальний чек та як він має бути переданий замовнику з огляду на різний час замовлення на сайті та безпосередньої доставки. Законодавство все ще не передбачає можливість використання цифрового фіскального чеку або цифрової копії — її необхідно фізично надрукувати та доставити замовнику. Це проблема для онлайн-продавців, адже 1) якщо здійснюється попередня оплата за допомогою банківської картки, виникає часовий розрив між оплатою та доставкою; 2) постачальники здебільшого використовують сторонні служби доставки, які можуть не проводити платежі та видавати фіскальні чеки.

Якщо клієнт платить готівкою, одразу виникає питання, як збирати готівку. Як уже зазначалося, більшість постачальників використовують сторонні служби доставки. Тому в такому випадку служба доставки також повинна забезпечити отримання готівки та її передачу продавцю. В такому випадку надані логістичні послуги можуть вважатись фінансовим посередництвом (за умови дотримання фінансового обліку) або торговельним посередництвом (за умови забезпечення захисту інтересів клієнтів та дотримання податкових вимог). Для мінімізації цих ризиків необхідна ретельна структуризація законодавства.

Транскордонні продажі

Українські онлайн-рітейлери стикаються з дедалі сильнішою конкуренцією з боку світових інтернет-магазинів та маркетплейсів, таких як Amazon, eBay та Aliexpress. З іншого боку, деякі малі продавці, які працюють через маркетплейси, почали продавати продукцію безпосередньо зі складів за кордоном.

Це пояснюється тим, що в Україні високий поріг вартості доставки товарів з-за кордону, що не оподатковуються. Починаючи з 2019 року, одна особа має право здійснювати три поштових відправлення загальною вартістю до 150 євро в рік, які не підлягають оподаткуванню.

Дотримання правил захисту персональних даних

Електронна комерція обов'язково передбачає обробку персональних даних замовника. У такому випадку застосовується українське законодавство про захист персональних даних.

Згідно з Законом України про захист персональних даних, особи повинні надати згоду на обробку своїх персональних даних. Однак закон передбачає винятки, які стосуються, зокрема, обробки інформації в контексті транзакції. Проте цієї правової підстави може бути недостатньо для складних механізмів структуризації даних, які часто включають велику кількість процесорів / третіх сторін і транскордонну передачу даних, що є типовим для електронної комерції. Таким чином, важливо отримувати згоду на обробку даних. Зміни до закону, внесені кілька років тому, зробили вимоги до форми вираження згоди менш суворими — тепер вони можуть бути зроблені в будь-якій формі, яка дозволяє зробити однозначний висновок про надання згоди (раніше була необхідна письмова згода).

У травні 2018 року було прийнято новий Загальний регламент щодо захисту даних (GDPR). GDPR вносить суттєві зміни до захисту персональних даних і надає суб'єктам даних більш широкі права. GDPR зазвичай застосовується, коли діяльність контролера чи процесора ведеться в ЄС, або коли обробка інформації, продаж товарів чи послуг або інші дії відбуваються саме в ЄС. GDPR не був імплементований в українське законодавство, і, як правило, не застосовується в Україні. Тим не менш, GDPR потрібно враховувати в тих випадках, коли українські інтернет-рітейлери починають вести діяльність на європейських ринках або коли бізнес-модель включає елементи (офіси, склади, ІТ-ресурси), що знаходяться в ЄС.

Ця стаття була вперше опублікована в Ukrainian Law Firms 2018. A Handbook for Foreign Clients у 2018 році

Підсумок

Тому онлайн-платформа повинна мати ефективні інструменти перевірки та засоби контролю постачальників, щоб виключити недобросовісних продавців. Правила поведінки повинні чітко визначатись у договорі між маркетплейсом і продавцем і залишати за платформою право вжити заходи для боротьби з будь-якими правопорушниками.

Про цю статтю

Автор Богдан Мальнєв

Партнер, юридична практика, EY в Україні

Досвідчений юрист. Понад 8 років надає послуги міжнародним та українським клієнтам і спеціалізується на угодах M&A та реструктуризації.

  • Facebook
  • LinkedIn
  • X (formerly Twitter)