Для мене поняття resilience існує вже достатньо давно – я користуюсь варіантом перекладу «життєздатність», оскільки він дуже добре пояснює сутність поняття.
д
ля мене життєздатність – це здатність будь-якого організму, системи, людини чи групи людей зберігати свої якості та бути ефективними і продовжувати розвиватись попри будь-які негативні події, а також здатність швидко відновлюватись після таких подій.
Життєздатність в класичній трактовці має чотири види – ментальна, емоційна, фізична та соціальна.
Складовими життєздатності за Гінзбургом є 7С – competence (вміння ефективно справлятись з будь-якими ситуаціями, довіряти своїм судженням та відповідально приймати рішення), confidence (впевненість у власних силах), connection (наявність тісних зв’язків з родиною, друзями, спільнотою – що дає відчуття безпеки і приналежності), character (фундаментальне розуміння того, що є добре, і що є погано – для відповідального прийняття рішень та відчуття власної цінності як члена суспільства), contribution (наявність власної місії та високої життєвої мети – для здатності робити внесок у добробут і розвиток суспільства), coping (уміння ефективно справлятись із стресом) та control (розвиток і розуміння своєї особистої внутрішньої системи контролю для управління подіями у власному житті).
Важливо пам’ятати, що основи життєздатності закладаються з дитинства. Для батьків, в тому числі, і майбутніх, зазначу, що два головних чинники, які впливають на розвиток життєздатності людини з дитинства – це безумовна любов до дитини та встановлення і підтримання високих очікувань від дитини. Ми моделюємо життєздатність власною поведінкою, базуючись на власних сильних сторонах та опорах, що ми маємо в нашому оточенні – незалежно від віку.
Оскільки життєздатність якраз і передбачає уміння впоратись з такими подіями незалежно від обставин, її наявність – це запорука існування в умовах сьогодення (і не тільки в Україні).
Якщо розкласти поняття на складові, то:
- Психологічна життездатність дає ментальну силу і здатність розробляти стратегії виживання, залишатися спокійним та фокусуватись під час кризи, а також рухатись вперед без довготривалих негативних психологічних наслідків (тривожності, дистресу)
- Емоційна життєздатність допомагає усвідомлювати власні емоції та їх причини, а також слідувати стратегії «реалістичного оптимізму» навіть у стані кризи, проактивно використовувати внутрішні та зовнішні ресурси, щоб впоратися з кризою, а також керувати своєю реакцією на зовнішні стресові фактори та своїми емоціями у здоровий, позитивний спосіб
- Фізична життєздатність дає витривалість тіла та його здатність ефективно адаптуватись до змін і швидко відновлюватись після хвороби, нещасного випадку або надмірних фізичних навантажень
- Соціальна життєздатність передбачає здатність груп людей спільно долати будь-які труднощі - як то стихійне лихо, війна, терористичний акт, економічна криза та інше.
Чому важливо розвивати резильєнтність?
Життєздатність – це базова навичка, необхідна нам як для виживання, так і для збереження здатності рухатись вперед попри все. В той же час, життєздатність – це не щось стале – ми її вибудовуємо впродовж усього життя.
Загалом, згідно з глобальним дослідженням (International Journal of Environmental Research and Public Health, May 2022), люди з високим рівнем життєздатності краще себе почувають у житті та мають вищі показники задоволеності життям – тому, вважаю, варто над цим працювати постійно.
Є вправи чи практики які допомагають розвинути свою резильєнтність?
Гарні новини як раз полягають в тому, що життєздатності можна навчитися. Важливо пам’ятати, що навчитися життєздатності не дорівнює навчитися «переносити всі негаразди з посмішкою», чи просто «змиритися» або «уникати перешкод та чинити опір змінам».
Навчання навичкам життєздатності – це (довго)тривалий процес, який, на мою думку, ніколи не закінчується. Навіть якщо ми вже достатньо життєстійкі – ми завжди можемо стати більш стійкими і витривалими в усіх сенсах цих слів. Є чимало практик, що допомагають будувати життєстійкість, я тут згадаю декілька з них:
- Самоусвідомленість – розуміння того, як саме ми типово відповідаємо на стрес чи негативні події, а також виокремлення своїх сильних сторін і зон для розвитку
- Саморегуляція – вміння фокусуватись в умовах стресу та негативних подій за допомогою технік зниження стресу (наприклад, дихальні практики, практики керованих образів, практики зосередженості, тощо)
- Розвиток навичок долати кризу (ведення щоденника, рефрейминг власних думок, фізичні вправи, прогулянки, соціалізація, гігієна сну, творчість, тощо)
- Розвиток оптимістичного світогляду через фокусування на тому, що нам під силу та пошук дрібних кроків до вирішення питання
- Розширення і зміцнення соціальних зв’язків.
Важливо пам’ятати, що життєздатність – це не постійний стан. Ми можемо бути стійкими до одних стрессорів, і абсолютно не готові долати інші. Саме тому зміцнення життєстійкості – це просто шлях, по якому ми рухаємось постійно протягом життя.
Є таке поняття в психології як саморефлексія, та чи розвиток резильєнтності це наша особиста відповідальність?
На мою думку – розвиток життєздатності як у себе, так і у свого оточення (дітей, близьких, друзів, колег, спільноти) – це виключно наша особиста відповідальність, що має базуватися на таких п’яти принципах:
- Вдячність
- Вміння співчувати
- Прийняття (себе, інших, обставин)
- Пошук сенсу
- Вміння прощати
Які поради можна дати керівникам для збереження стійкості команд?
Я вважаю, що для збереження стійкості команди лідер, перш за все, має дбати про власну життєстійкість і слугувати надійною рольовою моделлю для команди, бо лідер без ресурсу не зможе вести за собою, надихати, давати команді енергію, необхідну для спільного руху вперед. Звичайно, лідерові варто розуміти і гарно знати, що відбувається з рівнем життєстійкості (в тому числі, в розрізі всіх складових) кожного з членів команди, і допомагати з розвитком тих компонентів, що потребують уваги. Лідери першими мають застосовувати вищезазначені 5 принципів, на яких будується життєстійкість – це допоможе побудувати культуру довіри та відповідальності в команді.
